ДЕНЬ ПРАЦІВНИКА ОСВІТИ – це свято, яке об’єднує всіх: і педагогічних працівників, які дають дітям знання, і працівників кухні, які годують учнів смачною їжею, і прибиральниць з робітниками, опалювачами і сторожами, що тримають заклади у чистоті, порядку, зберігають їх, і водії, що підвозять діточок і вчителів до шкіл, - ВСІХ, хто забезпечує нашім дітям якісне освітнє середовище, робить шкільне життя розумним, яскравим, цікавим, насиченим, добрим.
Вчителі – це особа каста людей, тому що все своє педагогічне життя присвячують не тільки рідним дітям, але чужим, які починаючи з того моменту, коли переступають поріг школи, становляться своїми, а з кожним шкільним роком все більш ріднішими і ріднішими. А під кінець освітнього процесу, наприкінці 4, 9, 11 класів - вже такими рідненькими, що без болі в серці і сліз неможливо з ними розлучатися, бо не просто навчали їх, а розчинялися в них, їх очах, серцях, думках, особистостях, наділяючи їх знаннями, що мали самі, направляючи їх на шлях доброчесності, любові, патріотизму.
Саме тому до вчителя суспільство пред’являє особливі вимоги : щоб навчати інших, ми самі повинні бути взірцем професіоналізму і всіх доброчесностей.
Ми самі обрали такий нелегкий шлях – будувати майбутнє через наших дітей, навчати їх так, щоб знання дали їм професію, виховні основи, набуті моральні цінності – розуміння, що саме вони – господарі свого життя і життя близьких, свого міста, всієї країни. Саме вони мають змінювати, покращувати умови життя тут, на нашій землі, в нашому місті, селі, вони самі повинні будувати щасливу країну, а не пристосовуватися до обставин, не шукати щастя в інших землях, бо кращого міста ніж батьківщина просто немає.
Шалва Амонашвілі , великий грузинський і світовий педагогічний діяч, говорив: «Дитина - вище творіння Природи і Космосу і несе в собі їхні риси - могутність і безмежність.». «Треба бачити себе в дітях, щоб допомогти їм стати дорослими; треба приймати їх як повторення свого дитинства,щоб самовдосконалюватися самому; треба жити життям дітей, щоб бути педагогом».
Віддавати всього себе іншим – це справжній патріотизм, відвага, справжня людяність. За Вашу нелегку, але таку благородну професію, за Ваш труд, за Ваше справжнє мистецтво, за Вашу любов до дітей, до своїх шкіл, за те, що не тільки руками, а своїми серцями ви сієте майбутнє в обличчі наступного покоління – щира ВАМ подяка. Здоров’я, оптимізму, успіхів, достатку і людської вдячності всіх тих, кого Ви вивели в самостійне життя, дали найнеобхідніше – знання.
Comments